Назад к списку

Як Foodandmood.ua поговорили з нашим Papa   

"Вперше в Україні з’явилося виробництво азійських солодощів – мункейків. Напевне, створення цих різнокольорових квіточок з тоненькою оболонкою вимагає неабиякої майстерності – вони дуже гарні і незвичайні. Ми поспішили познайомити вас з новинкою і про особливості виготовлення цих витончених шедеврів запитали безпосередньо у їх українського творця – Олексія Доана – засновника гастрономічної майстерні PapaDoci, першого, і поки що єдиного виробника мункейків в Україні." Ми публікуємо частину інтерв'ю для порталу foodandmood.com.ua


FaM: Олексію, розкажіть читачам про мункейк – що це, який має вигляд, смак.

Описувати мункейк – те саме, як говорити про пиріжки. Які вони? Є загальне поняття «мункейк», яке відкриває завісу азійського гастрономічного світу: тонюсінька оболонка, яка приховує в собі начинку з (чи без) круглого осердя. Якщо розрізати класичний мункейк навпіл, то в тарілці лежатиме «зоряне небо» з повним місяцем посередині. Це ще одна із причин, чому мункейк називається саме так («місячний пиріг-пряник»). На сьогодні понад тисяча різновидів мункейків і всі вони унікальні, ні з чим не порівнювані. Часом настільки екстремальні, що нормальна людина лиш скривиться, тоді як колекціонери смаків, гурмани будуть ловити кожен новий відтінок смакової палітри. Згадайте різну локальну «бридоту»: сюрстромінг (консервований затхлий оселедець із Швеції), гуакарль (гнила акула з Ісландії), касу марцу (сир з личинками мух) і ін. Не кожен зважиться таке куштувати. Мункейки з подібними начинками навряд чи придбаєш. Хоча хто знає, що буде завтра.Загалом мункейк – це повноцінна страва зі Східної Азії. Індостан (Індія і Со), Індо-Китай (Таїланд, В’єтнам, Лаос і ін.), Південна Корея, Японія, Китай – у цих регіонах мункейки шануються не лише за смак, а й за те що вони є складовими тамтешньої культури. По той бік світу щороку протягом місяця люди купують і дарують мункейки. У них це називається Фестиваль середини осені, або Місячний фестиваль, приурочений до періоду жнив. Жодна людина в цей час не лишається без свого солодкого (чи пряного) подарунка. Не можна йти в гості, не принісши з собою символ свята – мункейк.У мункейків легендарне походження (про нього можна почитати в нашому блозі, виняткова форма і унікальні складники. Вони красиві, як тістечка у елітних кондитерських, в їх складі корисні продукти (наприклад, боби квітів лотоса, гірка диня, пандан). Смак складно описувати словами, бо в кожному мункейку, який робимо ми, близько 15 інгредієнтів. Якщо нас читатиме професійний дегустатор, я завжди готовий пригостити. Мені й самому хочеться почути, на що схожий їх смак з точки зору людини Західного світу. Єдине, що можу сказати точно: бувають солодкі і несолодкі муніки (так ми їх називаємо), в запеченій (класика і оболонка «Тисяча пелюсток») чи непеченій (сноу-скін) оболонці. Подивіться на фото і спробуйте уявити смак цих делікатесів.

FaM: Виглядає дуже смачно! А як Ви взагалі дізналися про такі солодощі і коли з’явилася думка запропонувати їх українцям? 

 Я - напівв’єтнамець, якому пощастило не раз бувати на протилежному кінці світу – батьківщині мого тата. Там і відбулося знайомство з цими смаколиками. Що цікаво: будучи дитиною, не міг зрозуміти, чому щоразу різний смак, хоча на вигляд вони були однаковими. Це вже зараз я розумію і технологію, і суть мункейка (там він, до речі, називається бань чун(г) тху). Хоча до цього був довгий шлях проб і помилок. Будучи в зрілому віці в Ханої, рецептури і техніки мені показували тамтешні виробники. Благо, у них люди відкриті, особливо для людей із Заходу. Кулінари не тримають таємниць, готують на людях, щоб всі могли переконатися в якості продукту. Тамтешня економіка тримається, здається, на мануфактурках. Кожна родина чимось займається. Приміром, на першому поверсі має напівавтоматизоване виробництво мункейків, а на горішніх поверхах живе-поживає два-три покоління однієї сім’ї.Пропонувати українцям (і не тільки) мункейки спонукали знайомі, які були, по суті, першими дегустаторами/піддослідними. Завжди було бажання відкрити гастрономічну майстерню з товаром високої якості, в який вкладено не 10 хвилин роботи. Мункейк – це не еклери, маршмеллоу, макарон чи що там зараз у тренді. Один мунік – як муссовий торт чи надскладна «Опера». Виготовлення одного смаколика триває близько 18 годин (для сноу-скін трохи менше – до 10 годин). Усе – ручна робота.

FaM: Дуже цікаво. А як ви знаходили покупців на солодощі, про які майже ніхто не знає? 

 Не просто «не знає», а й з першого разу вимовити правильно назву не може. Наш шлях до клієнтів – дегустація. Все, що я можу зробити: дати на пробу. Саме тому ми беремо участь у гастрофестивалях (не в усіх, у зв’язку зі складністю технологічного процесу, але у багатьох), підтримуємо проведення конкурсів (як солодкий подарунок переможцям), пригощаємо. І ще один потужний канал, який піднімає на ноги практично всіх крафтових виробників – сарафанне радіо. Ті, хто познайомився з мункейками, рекомендують нас.Як люди реагували на невідомі їм раніше смаки?У всіх реакція різна. Здебільшого, дивуються поєднанням смаків. Практично всі констатують «смачно». Одиниці лишаються байдужими. Про смаки не сперечаються. Не всі полюбляють шоколад, не всі їдять солодке взагалі.Я дуже хочу зняти відео а-ля «Українці вперше куштують мункейки». Тому звертаюся до потенційних дегустаторів і клієнтів: записуйте свій досвід знайомства з мункейками на відео, тегайте Папа&Доці у Facebook.

Повний текст інтерв'ю доступний ось тут